Трехдверний хетчбек або купе 1 серії в порівнянні з п’ятидверною версією виглядають молодо і сухорляво. Зовні схожа на пігулку-капсулу “копійка” і всередині є батискафом з маленькими ілюмінаторами.
Посадка водія така, що вікна виявляються трохи вищими за звичний рівень, тому виникає відчуття захищеності і затишку, оскільки салон зовні є видимим погано. У похмуру погоду в салоні особливо приємно знаходитися, насолоджуючись теплим оранжевим підсвічуванням і темною стелею вугільного кольору, який діє убаюкивающе і викликає асоціації з пледом.
Тільки ось ззаду розташуватися важкувато: місця на задніх сидіннях гранично мало, а для того, щоб залізти назад через передні двері, тіло повинне пригадати всі дитячі забави від гри в “Слона” до гри “Олімпіада” в “резіночке”.
А ось на водійському місці за допомогою п’яти регулювань можна знайти таке зручне положення, що захочеться проміняти на це крісло своє улюблене ліжко. Справа біля підлокітника розташувалося невелике коліщатко управління системи iDrive.
Стоячи на місці, користуватися системою цілком зручно, проте на ходу зручно лише перемикати радіостанції, які відображаються на великому моніторі і по ним повзає вертикальний курсор, як в старих приймачах. Тільки ось перемикання з радіо на прослуховування CD припускає маніпуляцію з трьох кроків, що деколи, навіть рухаючись на маленькій швидкості, зробити проблематично.
У іншому салон “копійки” - це стильний інтер’єр в стилі hi-tech. Бежева шкіра з рівними швами, м’який пластик, алюмінієві ребристі вставки і окантовки - прямо кабінет процвітаючого пластичного хірурга.
Є, правда, у “копійки” одна абсолютно нетипова дрібничка: багажник відкривається за допомогою натиснення на емблему “BMW”, при цьому брудняться руки, але робити це хочеться все знову і знову, аж надто це пристосування незвичайне для строгого стилю німців, немов у строгої вчительки літератури в окулярах виявилося пустотливе тату на кісточці.
За кермом “копійки” доводиться напружувати всі м’язи тіла, щоб автомобіль прийняв господаря. Необкатаний 2-літровий мотор з 6-ступінчастою коробкою передач поводився як скажений жеребець, не бажаючи перемикати на знижену або виплигуючи з колії із-за своїх широких коліс (205/50 R17).
Затримки в перемиканнях на “автоматі” можна, напевно, списати в рахунок маленького пробігу, оскільки коробка починає “дружити” з господарем і двигуном через 2-3 тис. кілометрів. Після 300 км. сумісного пробігу “копійка” вже почала бути послушнєє, підстроюючись під манеру їзди водія. І якщо на газ авто реагує не дуже охоче, то гальма уразили своєю м’якістю і податливістю.
Короткий хід обох педалей взагалі серйозно полегшує все управління. П’ять з плюсом можна за традицією поставити і підвісці, яка на всіх тестованих BMW радує однаково плавним проковтуванням всіх нерівностей і стійкістю в поворотах.